Поезія - це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,
Поезія - це скарб усіх віків,
Це діамант величиною в слово!

                    Ігор Федчишин

Сьогодня в нашій літературній вітальні зібралися учні 9-А, 9-Б та 10 класів, щоб  здійснити  подорож у незвичайну країну - країну Поезію.

  Учні намагалися  розібратися, чи потрібна нам поезія в житті. Адже розмовляючи один з одним, ми не намагаємося говорити  римою.

  Учні зробили висновок, що поетичне слово, здатне проникати в таємниці людської душі, призиває людину мислити образами, не дає нашій душі зачерствіти. А виразні засоби мови поезії збагачують мовлення людини, допомагають спілкуванню, розширюють кругозір. Давно відомо, яка велика сила впливу поезії на почуття людини. Часом чотири рядки талановитого автора можуть замінити сторінку тексту прози.

   Сьогодні ми відкриємо віконце у світ поезії.

  А допоможе нам у цьому поетеса-землячка, жителька села Чкалово – Демниченко Людмила Миколаївна, яку ми сьогодні запросили на наш захід                                                 «Поезія єднає серця». 

Людмила Миколаївна - неординарна людина, що має талант і щедру душу, рукодільниця , художник, майстер на всі руки, автор 25 збірок.

1,5 години насолоджувалися старшокласники творчістю гості. З перших хвилин спілкування усі присутні потрапили у полон світла її душі. Тепла тональність голосу, мудрий погляд, щира усмішка, доброзичливе серце і артистична жвавість - все це, гармонійно поєднавшись в одній людині, за якусь мить перетворилося в золотий і лагідний промінь світла.

Вірші Людмили Миколаївни - це і про подих природи, екологію, любов до батьків, проблеми виховання і найсвятіше почуття - кохання.

Час промайнув дуже швидко, а учні все ще не хотіли відпускати гостю. Переглядали збірки, уважно роздивлялися надзвичайні картини, які вона з собою привезла, при цьому слухаючи історію їх написання.

Л.М.Демниченко побажала молодому поколінню;

  Хай  душі в вас повік не зачерствіють,                                   

 А руки будуть щедрі на добро.                                                     

Несіть Любов і Віру, і Надію...,                                                   

                      Живіть на радість, щоб там не було.

А ми, в свою чергу, побажали здоров'я, наснаги, щоб у вас Людмило Миколаївно, завжди світилося серце від добра, щастя, радості і крила сягали небес.