6 грудня виповнилося 296 років з дня народження славетного поета, філософа та мандрівника Григорія Савича Сковороди

До цієї дати бібліотекар Майтак О.І та учитель української мови та літератури 
Чабаненко Г.О. з учнями 9-Б класу провели усний журнал

 "У істини проста мова".  

Діти відповідально готувалися до свята. Багато було опрацьовано
 додаткової літератури, вивчено поезій.

   Учні зуміли донести до відома запрошених,  учнів 9-А класу, як формувалися 

художні смаки й уподобання Григорія Савича Сковороди. У час тяжіння 

суспільства до збагачення у Сковороди була єдина цінність – знання. 

Недарма про нього говорили як про одного з найерудованіших людей

 не тільки України, а й усієї Російської імперії.

  Здається, якась невидима сила гнала його від села до села, від міста до міста.

 Увесь свій небагатий скарб, посох, сопілку та декілька книг, завжди носив

 із собою, не знаючи, де прийдеться заночувати. Матеріальне не було 

для нього головним, головна цінність-духовне надбання.

    Учні зрозуміли поривання, думки філософа, а його ідея «сродної праці» 

дала можливість їм зрозуміти, ким вони хочуть бути, де прагнуть навчатися.

Було наголошено, що завжди Г.С.Сковорода носив із собою Біблію. 

Він був проповідником слова Божого, яке очищає, наставляє та 

зміцнює душу, до чого прагнемо всі ми.

   Ще за життя Сковорода мав цінителя, який знаходив для нього  

слова шани і любові. Цінитель цей – народ, що  зберіг у своїй пам’яті 

численні перекази, легенди про нього. Дуже важливо,що сучасне 

покоління дітей зрозуміло помисли геніального філософа, прислухалося до порад та настанов.

  І закінчили усний журнал словами М.Рильського:

Блогословенні ви, сліди,

Не змиті вічності дощами

Мандрівника Сковороди.

З припорошілими саквами,

Що до цілющої води

Простує, занедбавши храми.